Гуморески

Про пам’ять

Всім відомо, що У нас

Пам’ять - просто вищий клас!

Прочитаємо лиш вірша

І повторимо ураз:

“Їхав Ваня на коні,

Вів собачку по стерні,

А в цей час якраз бабуся

Мила фікус на вікні”.

- я завжди всім говорю,

Що ніколи не зубрю,

Що історію про Ваню

Дуже легко повторю:

“Їхав Ваня на вікні,

Вів собачку по стерні,

А в цей час зелений фікус

Мив бабусю на коні”.

- Ну, який же ти дивак,

Тільки хвастатись мастак!

Краще ти мене послухай,

А було усе отак:

“Їхав фікус на коні,

Вів бабусю по стерні,

А знайома нам собачка

Мила Ваню на вікні”.

(За Е.Успенським)

Футболісти

Грали на подвір’ї хлопчаки в футбол.

Петрик як ударив

І відразу - “гол”!

М’яч в чужу квартиру

Тільки зашумів:

Пауза у хлопців,

Петрик занімів.

Йде дідусь Кирило

І несе м’яча:

- Чий це, признавайтесь!.., -

Та гравці - мовчать.

- А вікно розбилось?

 Зважився Андрій.

Дід мугикнув: - Ціле.

- Ціле? Значить, мій!

Потрібний майстер

Підійшла до мами

Ліда - щебетуха:

- Вередує лялька!

Вже мене не слуха …

Скільки не просила,

Мов не чує Ната.

Навіть і не дума

Очі відкривати!

Мама - доні: - Завтра

Понесем до діда,

Він відремонтує …

- Добре! - каже Ліда,

Хай відремонтує

І мене, як схоче,

Бо розплющить вранці

Теж не можу очі.

Гумореска “Чому 

сміються кури”

-Чом такі бруднючі

Руки в тебе, Климе?

-А тому, що нині

Я вмивався ними …

Знов не мивши ноги

Ти вмостився спати!

Як тобі не сором? –

Дорікає мати.

Клим же рота кривить,

Пхинькає із ліжка:

-Нащо ноги мити,

Я ж лежу в панчішках

Дуже Клим лінивий

Митися не хоче.

- Ой ти, за-мур-зур-ра !-

Кіт йому муркоче.

І сміються діти,

 І сміються кури -

Геть усі сміються

З Клима-замазури.

Гумореска “Хто старший?”

Забіг увечері до хати

Знадвору збуджений Юрко,

у матері почав питати:

- Хто старший - я чи кіт Мурко?

- Звичайно, ти! - говорить мама.

- А як же так, скажи мені, -

Малий ніяк не дійде тями, 

Мурко вусатий, а я ні?.

Гумореска “Що буде в Андріяна?”

Гуляючи в дворі,

Сказав Климко сестрі:

- Ану не будь ледача

І розв’яжи задачу:

Степан та Андріян

Ходили на баштан.

Недовго там були,

Сім динь собі взяли.

Дві дині з’їв Степан,

А решту - Андріян.

Що буде в Андріяна?

Подумай-но як слід …

Сестричка хитрувато

Поглянула на брата:

- В жаднюги Андріяна

Болітиме живіт!

Гумореска “Подарунок”

Мамі в день народження додому

В подарунок фен приніс татусь.

Роздививсь його маленький Рома

І на кухню до матусі - шусть.

 - Мамочко! Іди скоріш в кімнату,-

 Радий хлопчик їй секрет відкрив,

-Подивися, там для тебе тато

Пилосос на голову купив!

Гумореска “Схожість”

До малодих батьків зайшла сусідка:

- Іванко ваш - ну, вилитий татусь!

 Такий же носик, щічки і борідка…

- Можливо, - татко радо усміхнувсь.

- А от і ні! .. - малесенька Катруся

Й собі з куточка голос підійма. 

Іванко схожий більше на бабусю,

Бо в нього в роті теж зубів нема!

Гумореска “НАДОБРАНIЧ”

Набридлу казку, ось уже два роки,

Чита Катрусі баба перед сном:

« … І от, дiждавшись вечора, з протоки

До щуки в гості припливас сом…

Надула враз Катруся губенята,

Ображено вона скривила рот:

- Бабусю, нiж старі казки читати,

То краще б розказала анекдот.

Гумореска “МІСЬКИЙ ХЛОПЕЦЬ”

В село Теряшку з міста до бабусi

Iз мамою прибув малий Сашко.

 Цiкаво там: свиня, корова, гуси…

3 дiйнички бабця цiдить молоко.

- Пий молочко,- прохає бабця Зiна,

Тобi я в чашку налила свою.

- Я п’ю, бабусю, тiльки з магазину,

А отаке … з корови … я не п’ю!

Гумореска “ЗНАЙОМІ”

lдуть бульваром внучка i бабуся.

Назустрiч їм - з КОВIНЬКОЮ старик.

Як тiльки порівнявся, то Катруся

Вмить показала стрiчному язик.

- Не можна з дiдусем так жартувати!

Biн же чужий, а ти - язик йому,

-Бабуся стала внучцi дорiкати,

-Чому ти так поводишся? Чому?

- Biн полюбляє це! - сміється внучка,

-То, бабцю, лiкар наш, дiдусь Лука.

У дитсадку бере мене на ручки

І просить: покажи-но язичка.

Степан Гриценко

Грамотії

Просив дружків своїх Семен:    

«Знаннями, хлопці, поділіться.                     

Не знаю, скільки треба «н» писати    

в іменнику «рушниця». 

Ех,ти, - сказав йому Микола, -

Порожня в тебе голова.  

Одне,    якщо це одностволка, а як   

Двостволка - значить два.

В.Чубенко

 Дивний школяр

Двох онуків дід старий

Посадив на руки

Та й розказує казки,

Слухають онуки.

Раптом менший запитав:

— А скажіть, дідусю,

Ви ходили в перший клас?

— Та ходив, Павлусю.

— От був номер! — малюки 

Сміхом залилися,

— Як до школи ви прийшли

З бородою й лисі.

Найкраща мова

Йде синок до школи вперше.

Пита батька мати:

- Якій мові ми синочка

Будемо навчати -

Українській чи російській?

Обидві ж хороші.

- Хай вивчає ту, якою

Печатають гроші.

Зразковий предок

Як зразковий предок, та близька людина,

батько витягнув щоденник із портфеля сина.

Відкриває, там оцінок як у полі гички,

пара трійок, кілька двійок, решта — одинички.

Подививсь на сина скоса, синок здогадався,

і під стіл від артрозносу евакуювався.

Вилазь звідти, каже батько, вилазь буде краще.

Ну і в кого ж ти вдалося отаке ледаще?

Неохоче полоненник вибрався з під столу,

— так то ж я знайшов твій щоденник і носив у школу,

показав, щоб наш учитель більше не чіплявся,

у кого я такий олух ледачий удався.  

Гумореска про братів молодших

— Зараз, дітки, — каже вчитель,

— будем твір писати про братів молодших наших

 — птахів та звіряток,

про пернатих наших друзів і чотириногих.

От Володя і нашкрябав, сам, без допомоги:

 «Ми із татом у суботу йшли по лісосмузі

 і підстрелили з берданки

трьох пернатих друзів.

Біг ще друг чотириногий,

 тільки дуже спритний,

як шурнув у кукурудзу

— не вдалося вбити.

Все одно у нас в коморі м'яса є багато:

брата меншого в неділю вполював мій тато.

 А наступної неділі підем на лисичку.

Гадом буду, як не встрелим бісову сестричку».

Гумореска про грамотних дітей

Як це добре, громадяни,

Мати грамотних дітей!

— Яких знаєш писателів? —

Пита сина Ялисей.

— Пушкін.

— Гоголь.

— Достоєвський.

— Горький, Мамін-Сибіряк.

— Ну а далі далі, синку.

Лев Толстой, Гюго, Бальзак. —

Ялисей зрадів: — Прекрасно! —

Ось ми й вияснили так,

Що на вулиці Толстого

Я в пивній забув піджак.

Школярі в гуморесках

Петя Коржик той, що ходить до третього класу,

Листа в село накарлякав дядькові Панасу.

—Добрий день вам любий дядьку, я ходжу до школи,

Ми чули, що ви на тім тижні свиню закололи.

Ми вас просимо у гості мама, я і тато,

І всі разом на вокзалі будем зустрічати.

На пероні між людьми я вас перший побачу,

Держіть в руках банку смальцю і ногу свинячу.

Контракт

«Заключив контракт мільйонний

Футболіст Дмитрина»,

Чита батько у газеті й погляда на сина.

Той уроки вчить старанно

Давно й без спочину.

Розлютився раптом батько

Й кричить на хлопчину:

— Все гризеш оту науку,

Хочеш вченим стати?

Краще йшов би на подвір'я

М'яча поганяти!

МУЧЕНИК НАУКИ

Повернувся першокласник

Із занять додому.

Ніс в чорнилі, мов мазнули

Квачиком по ньому.

— Що з тобою, мій синочку?

— Засміялась мати. —

Та невже ти в школі носом

Учишся писати?

— Смійся, смійся, —

каже хлопчик.

Зараз ти заплачеш,

Коли двійку у моєму

Зошиті побачиш.

БУЙНІ ПРЕДКИ

Вдарив батько спересердя

Хлопчика малого.

Той поплакав, переплакав

Та й питає в нього:

— Тебе, татку, бив твій татко?

— Бив, та ще й немало.

— Ну, а татка твого били?

— Теж перепадало.

І сказало хлопченятко,

Заломивши ручки:

— Тепер ясно, звідки в тебе

Хуліганські штучки.

ГУСЯЧЕ ПЕРО

Діда Ялисея

Запитав хлопчак:

— Поясніть, будь ласка,

Чом це воно так?

Бачив я в музеї

Пушкіна портрет:

Білою пір’їною

Пише щось поет.

Через це я й думаю:

А чому ж тепер

У поетів гусячих

Не буває пер?

— Пір’я всім

не вистачить, —

Мовив Ялисей, —

Бо тепер писателів

Більше, ніж гусей.

НАЙВИЩА НАГОРОДА

В школі хлопчик ясноокий

Ручку підійма:

— Чом в Шевченка

у Тараса

Орденів нема?

Вчитель мовив:

— Як поета

Полюбив народ,

То йому уже не треба

Інших нагород.

НАМОРДНИК

Третій рік в селі будують

Школу невелику.

Там не стільки того діла,

Скільки мату й крику.

Бігли мимо школярчата.

— А скажіть, будь ласка, —

Запитали виконроба, —

Навіщо вам каска?

— Щоб не грюкнуло по лобі

Цеглою твердою.

— А навіщо вам ремінчик –

Той, під бородою?

— Це щоб каска не спадала. –

Діти засміялись:

— А ми думали для того,

Щоб не матюкались...

ВЛАСНИЙ ДОСВІД

Вихваляється у сквері

Чадом своїм тато:

— Ще й п’яти немає років,

А почав читати!

— Юринда, —

 промовив дядько,

Схожий на барило. –

Забивають баки змалку,

То й росте дурило.

Що ви крутите носами?

Раз кажу, то знаю.

Я з п’яти писать навчився,

З чотирьох читаю.

ДАМОЧКА-КИЯНОЧКА

До крамниці дамочка

Увійшла з дитям.

— Купі кніжку, мамочка,

Вон ана, вон там...

Дама здивувалася:

— Ету кніжку хошь?

Ето ж на украінском,

Что ти в нєй поймьошь?

Кніжкі, моя дєточка,

Нада панімать,

А на етой запросто

І язик сломать.

А пізніш та дамочка

В булочну зайшла.

— Купі, мама, хлєбушек! –

Мовила мала.

Мама не сказала їй:

— Хлєбушек ти хошь?

Ето же украінскій,

Развє он харош?

Ні, тривоги в дамочки

У душі нема,

Що дитя об «хлєбушек»

Язика злама.

ПЕРШИЙ ЛИСТ

Петя Коржик,

той, що ходить

До другого класу,

Листа в село накарлякав

Дядькові Панасу:

«Добрий день вам,

Дядьку й тітко!

Я ходжу до школи

І чув, що ви на тім тижні

Свиню закололи.

Ми вас просимо у гості —

Татко, я і мати,

І всі разом на вокзалі

Будем зустрічати.

Я вас перший на пероні

Між людьми побачу:

Держіть в руках

банку смальцю

І ногу свинячу».

ГЕНІАЛЬНЕ ДИТЯ

В мами є синок маленький,

Ростом — мамі до колін.

Мама певна, що талантів

Більш нема таких, як він.

Син наївся мухоморів,

Промивали живота,

А матуся всім говорить:

— Грибоєдов вироста!

РОМАНТИКИ

Гарну книжечку нову

Читають хлоп’ята.

— Що це значить

романтизм? –

Питають у тата.

— О, знайшли

про що питать! –

Блимнув той спідлоба.

— Це коли кістки болять.

Є така хвороба...

ЕРУДОВАНИЙ ФИЛИМОН

— Чуєш, тату, — син питає, — Що таке хамелеон?

— Знав колись, тепер не знаю, — Каже Филимон.

— Чуєш, тату, ще спитаю.

Що таке аукціон?

— Та забув уже, не знаю, —

Каже Филимон.

Мати сердиться на сина:

— Все питання задаєш.

Батьку навіть у неділю

Відпочити не даєш!

Филимон крутнувсь на місці

Та на жінку оком блим:

— Хай пита, чого не знає,

А то виросте дурним.

Павло Глазовий